«Приходь – посидимо, поговоримо», – так часто запрошуємо ми в гості приятелів, друзів. Ми дійсно хочемо обговорити з друзями цікаві для нас теми. Але чомусь часто спілкування зводиться до обміну легковажними і, загалом-то, порожніми фразами.

Мабуть, часто ми просто лінуємося розмовляти серйозно з друзями, зі своїми близькими, з дітьми. «Серйозні розмови« дістали »на роботі», – не раз доводилося нам чути. Під «серйозною розмовою» мається на увазі розмову про роботу. Можливо, це через те, що нам просто нема про що поговорити?

Однак, ми часто стикаємося з людьми, які і читають багато досить серйозної літератури, а цікавими співрозмовниками не стають. Судячи з усього, це невміння висловити свої думки. Бесіда – це одночасно збагачення інформацією та ідеальний спосіб висловити свою думку з піднятого питання, а також отримати  негайну оцінку своїх тверджень. Це щоденна радість спілкування з людьми!

Ми інколи не вважаємо за потрібне стати цікавими друзям, знайомим, дітям. Чи не задаємося питанням, чи цікаво їм з нами. Нам все одно. Але все-таки при спілкуванні ми відчуваємо, що необхідний вихід за вузькі межі «робочих» і «побутових» тем! Наприклад, зайшла мова за столом про серйозну справу, атмосфера починає «загострюватися» сперечальниками, дітей виганяють з кімнати. Чи це правильно? Чи не краще, щоб діти прислухалися і потім «завалили» нас питаннями?

Відповідати на дитячі питання треба завжди, якщо навіть доведеться «перерити» безліч літератури. «Відкладіть» домашні справі, поговоріть з дитиною. Не кидайте бажання і вміння мислити, захищати свою точку зору. Не дайте з’явитися апатії і байдужості.

При розмові поважайте співрозмовника! Не перебивайте, не кидайте погляди на всі боки з стомленим виглядом! Слухайте так, як хотілося б, щоб слухали вас!

Отже, хай живе суперечка і змістовна бесіда, хай живе мистецтво гарного людського спілкування, і правильної поведінки при цьому!